Частина витоків матеріалу відбувається не через погану конструкцію системи, а через відсутність роботи відповідно до проектних параметрів. Витік зазвичай відбувається на ущільненні між соплом і колектором. Відповідно до загальних конструктивних специфікацій гарячої насадки, гаряча насадка має жорстку кромку, щоб гарантувати, що висота збірки гарячої насадки менша, ніж фактична глибина канавки на плитці нагрівача. Ця різниця у розмірах (зазвичай її називають холодним зазором) призначена для уникнення теплового розширення, яке може спричинити пошкодження компонентів, коли система перебуває при робочій температурі.
1. Задня частина гарячого сопла закріплена на колекторі; високотемпературний болт, який фіксує гарячу форсунку до колектора, може запобігти витоку в умовах охолодження. Ця система все ще вимагає холодного зазору, оскільки для жорстких країв потрібен певний простір розширення при нормальній температурі. Хоча цей метод може активно запобігати витоку з сопла в колектор, він не може запобігти тепловому розширенню компонента в умовах перегріву.
2, гаряча насадка, закріплена на колекторі болтами, рухається разом з колектором. Ця конструкція має мінімальну вимогу до довжини сопла та обмеження на відстань порожнини. Це економічний та ефективний спосіб запобігти витоку між гарячою форсункою та колектором. Він підходить для систем з невеликою кількістю порожнин.
3. Край гарячої насадки виконаний з еластичністю замість жорсткості. Еластичний край забезпечує попереднє навантаження в умовах охолодження та запобігає пошкодженню системи. При випадковому перегріванні він також може поглинати теплові розширення, розширюючи робочий діапазон до ± 110 ° C.
