Гарячий опір та холодний опір нагрівального елемента стосуються значення опору в різних умовах праці. Існують певні відмінності між ними, в основному залежно від зміни температури та характеристик опору.
Гарячий опір відноситься до значення опору елемента нагрівача в робочому стані. Коли струм проходить через нагрівальну трубку, через наявність опору, електрична енергія перетворюється на теплову енергію, що призводить до підвищення температури. У гарячому стані значення опору збільшиться зі збільшенням температури. Це пояснюється тим, що опір матеріалу зазвичай збільшується при температурі, тобто значення гарячого опору більше, ніж значення опору холодного.
Холодна опір відноситься до значення опору нагрівального елемента в початковому стані, це означає, що значення опору знаходиться в стані, коли нагрівання не нагрівається або температура низька. Коли він знаходиться в холодному стані, його температура низька, а значення опору відносно невелике. Опір холодом зазвичай є значенням опору, виміряним при кімнатній температурі, тому його також називають стійкістю до кімнатної температури.
Ключовим фактором для розрізнення гарячого опору та стійкості до холоду є робочий стан та температура. Коли нагрівальний елемент досягає стабільного стану після нагрівання, його значення опору називається гарячим опором, і, навпаки, Twhen він не нагрівається або температура низька називається холодною стійкістю.
Слід зазначити, що гаряча опір та опір холодом є значеннями опору елемента електричного нагрівача в конкретному робочому стані, а не притаманна опір самого матеріалу. Вони відображають зміни опору нагрівальних труб при різних температурах і мають велике значення для проектування та контролю систем опалення.
